Втрата роботи, втрата близького члена родини, окупація, зруйнована дача, на якій росли діти, повністю змінене оточення - ось так тепер виглядає наше життя після повномасштабного вторгнення. Наші друзі та родичі тепер розкидані по всьому світу, а ми змушені жити під постійним страхом, який не відпускає ні на мить.

Найстрашнішими днями для нашої родини стала втрата близького родича - рідного дядька дітей, який загинув на третій день повномасштабного вторгнення від осколкового поранення. Це був наш перший шок і перші великі втрати. Другим найстрашнішим моментом став день уже після деокупації міста, коли ми разом із донькою потрапили під щільний обстріл з градів. Від першого і найближчого прильоту нас дивом врятував бетонний паркан церкви. Під час цього обстрілу донька зазнала важкого психологічного стресу. Вона дуже злякалась і після того певний час навіть боялась виходити з будинку на вулицю.

Попри перенесені жахи, дитина залишається активною та позитивною. Вона займається танцями, скалодромом і робототехнікою (лего). Деякий час донька ходила на малювання, але, на жаль, цей проект закрили. Також вона займалась роликами з місцевими волонтерами, але на сьогоднішній день це теж стало неможливим через занадто сильну активність ворожих дронів. Ці заняття - її єдина можливість відволіктися і зберегти краплину дитинства.