Лариса з Бахмута - міста, якого майже не залишилося на карті, але яке назавжди в її серці. Вона бачила, як гинуть люди, як зникає дім за домом. Спершу внаслідок російського авіаудару зруйнували квартиру її батьків, потім - оселю доньки, а згодом – і власний дім. Разом із ним - ціле місто, яке перетворилося на випалену землю. Попри все, вона говорить про Бахмут з любов’ю, пам’ятаючи тепло рідного дому. У її серці - біль втрат і надія: щоб скоріше настала перемога України і щоб більше ніколи не гинули люди.