24 лютого 2022 року для Маргарити почалося з дзвінка доньки. Вона відчувала тривогу напередодні, але не вірила, що війна охопить усю країну. Уже за кілька годин Маргарита була у Вишгороді - поряд із донькою та онуками, над якими палало небо від вибухів. Дорога за кордон стала випробуванням на міцність і материнську любов. Найстрашніше, каже вона, - це страх за дітей. Зараз Маргарита каже: психіка звикла до тривог, а сили додає улюблена робота. Вона лікар, і щодня стикається з крихкістю та цінністю людського життя – а отже, треба продовжувати жити, допомагати й вірити, що попереду буде мир.