Наталія зустріла війну в Києві - і не виїжджала жодного дня. Хоча її діти далеко, за кордоном, вона вирішила залишитися вдома, разом зі своєю країною, у найважчі часи. Перші місяці здавалися сном, від якого неможливо прокинутися. Але з часом страх відступив, поступившись силі й витримці. Сьогодні Наталія каже: більше не боїться нічого. Вона просто мріє дожити до того благословенного дня, коли над Україною знову запанує мир і спокій.