Лариса – житомирська волонтерка. Вона за допомоги подруг та власної наполегливості навчилася робити маскувальні сітки для воїнів. «Пальці мерзнут, але ти працюєш», - згадує Лариса холодні березневі дні 2022-го року, коли люди об’єднувалися, щоб дати відсіч ворогу.

А вона ще й дуже переживала за доньку та онуку, яких сама довезла до кордону з Польщею і передала незнайомому польському панові. Три роки потому вона і досі дружить з поляками, які дали прихисток її рідним і не жалкує для них добрих слів.