Пісна Олександра

Група Ф-М-1-1, ВСП Роменський фаховий коледж Київського національного університету імені Вадима Гетьмана

Вчителька, що надихнула на написання – Бондаренко Людмила Федорівна

Моя Україна майбутнього

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у мене - Україна, і я про це ні секунди не шкодую. Адже я народилась в найкращій у світі країні. Я щиро люблю її привітних та щедрих людей, її родючі землі і безмежні простори, горизонти. Вічними символами моєї Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золоті пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим жодного мого співвітчизника або гостя моєї країни. Я впевнена, що наша держава має велике майбутнє.

Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то насамперед я хотіла б, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими та привітнішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.

Я вважаю, що кожен з нас повинен принести хоча б маленький вклад в нашу перемогу над ворогом та насамперед над собою. Незважаючи на вік, стать, расу і тому подібне. Всі люди, які проживають на території України на даний момент та мають українське громадянство обов’язково повинні щось робити для вдосконалення Батьківщини.

Майбутня Україна для мене - це світла перспектива, де процвітає справедливість, інновації та глибокий дух національного об’єднання.

Я бачу країну, де освіта стає ключем до розвитку, де кожен громадянин має рівні права, можливості та найголовніше - обов’язки, відчуває відповідальність за долю своєї країни.

У моїй країні майбутнього корупція та нерівності втрачають свою силу перед потужнім потоком позитивних змін. Тут процвітає підтримка та піднесення громадянського суспільства. У такій Україні панує толерантність, солідарність та взаємоповага між людьми.

Не можливо забути про природу. Ми як ніхто повинні її зберегти, оскільки вона приносить нам фінансові та естетичні досягнення. Також , не потрібно забувати про лікувальні властивості нашої природи. До сих пір на заході України і не тільки є знахарі, мольфари, гадалки і т.д , які вважають, що лише трави можуть цілком вилікувати духовний та фізичний стан кожного.

Головними рисами кожного народу є традиції та національні звичаї. Україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, завзятий настрій і український дух. І найголовніше те, що ми ні в якому разі не повинні перетворювати наші цінності та культурні досягнення на те, з чого можна знущатися та насміхатися. Кожен з нас повинен відстоювати початкове значення традицій, не давати переписувати історію в тому числі.

І зараз найголовніше.......УКРАЇНЦІ. Це те, що нам буде найскладніше зберегти. Чому ? Тому що, на жаль, за “допомогою” наших ворогів, багатьом з народу довелося покидати рідний дім та землю. Вчити нову культуру та її звичаї. Насправді, це - сумно. Але, я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде.

Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль.