Никипілий Михайло

9-б клас, опорний заклад освіти "Калитянський ліцей"

Вчителька, що надихнула на написання – Самченко Марина Василівна

Моя Україна майбутнього

Війна — це найнижче, до чого може скотитися людина. Це спосіб збагачення, завдяки якому цивілізації тонуть в піску і руїнах, забираючи з собою відповіді на запитання.

Мирні часи для українців закінчились дуже давно, ще задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Почались значущі події ще в 2014. Майдан, окупація Кримського півострова, потім Донецької і Луганської областей — це події, які почали змінювати життя мирному населенню і не тільки. Потім ще й «COVID-19» заявився в гості в 2019, який зачепив увесь світ по сей день, і остання краплина — повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Для когось мир це закінчення війні (і цьому „комусь“ байдуже, хто буде з шолому воду Дніпрову пити), хтось думає „Росія переможе — і запанує мир;“ „вони прийшли нас «акаянних» рятувати“ і так далі, а хтось… йому начхати на це все і він абсолютно байдужий, затуманив собі очі і вірить, що війни немає. Але ці всі думки не приведуть як до миру, як мінімум — треба діяти. Остаточним миром і перемогою буде припинення бойових дій (скоріше всього тільки перемогою на фронті, а не за столом переговорів. І це сумно. Від лап війни гинуть усі істоти, від комах і найменших тварин, до людей і цілих видів і популяцій тварин), потім подолання Ковіду 19-го та повернення України до кордонів 1941 року — ось це мир для мене!

Хочеться після перемоги побачити нашу країну в рядах Європейського Союзу, аби вона була технічно і науково розвинутою, щоб стабілізувалася економіка і підприємства та було якомога більше благ для населення.

Аби зруйновані домівки були відновлені і вимушено переміщені люди, яким довелося тікати зі своїх домівок по всій Україні і далі за кордон, як ті лелеки, прилетіли на батьківщину в свої нові відбудовані оселі.

Після перемоги України я продовжу навчання і свій саморозвиток особистості. Все ж таки навчання на носі і вибір: чи продовжити навчання до 11-го класу, чи піти в коледж. І після я продовжу здобувати освіту по спеціальності щоб потім в майбутньому приймати участь у відновленні, відбудуванні та покращенні своєї країни.

Але це плани на папері, життя бентежне і непередбачуване, тому ніхто не знає, що буде далі, куди заведе життя і чи закінчиться війна. Але робимо все для перемоги, віримо в перемогу і знаємо — ми переможемо!