Панченко Кіра, 10 клас
Олексіївський ліцей ПСР
Вчитель, що надихнув на написання есе: Лактіонова Ліна Володимирівна

Моя Україна

Історія та сьогодення моєї країни величні і трагічні… Коли почалася війна в Луганську та Донецьку, мені було 6 років. Я, на жаль, у цьому віці ще мало що розуміла. Я не знала, що відчувають ті люди, які живуть під обстрілами і не розуміла, наскільки це важко. І ось подорослішавши я зрозуміла, як це жахливо.

Зараз мені пʼятнадцять. Уже майже 2 роки, як почалася повномасштабна війна. Тепер я на собі відчула, що таке жити під обстрілами та боятися, що наступного ранку можеш не прокинутися.

Чому росія вирішила, що може увірватися до іншої країни? Із чого ці «брати» взяли, що нам потрібна їхня «допомога»? Чому через них я маю щодня переживати страх за своїх рідних, які захищають нашу Україну?

Росія та її народ - це наочний приклад тероризму.Проти сваволі північного сусіда ми поставили нашу єдність, наше бажання бути вільними і самостійно дбати про своє майбутнє. Саме згуртованість українців, віра і підтримка ЗСУ, взаємодопомога наближають нас до обовʼязкової перемоги.

Я вірю у те, що цей день скоро настане. І моя Україна та мій народ будуть щасливими, успішними і жити в спокої та мирі.