«У таких умовах складно про щось мріяти»

Мешканка Валуйського Оксана Сущенко виховує з чоловіком 17-річну доньку. До війни сім'я працювала у своїх теплицях, що давало непоганий дохід; була ще постійна робота, якої тепер не стало. Добре, що під час обстрілів села ніхто з рідних не постраждав, але під свист снарядів жінка розучилася мріяти та будувати плани на майбутнє.

У мене є чоловік, 17-річна донька та батьки. Ми раніше займалися теплицями, вирощували квіти, помідори. Зараз це нікуди подіти, навіть якби хотіли щось виростити. До війни була постійна робота, а потім її втратили.

Перший обстріл у нас стався 13 червня 2014 року, а згодом і до нас у будинок прилетіло. З одного боку частково вікна пошкодило, дах та стіни. Сім'я, на щастя, не постраждала. Будинок також практично відновили. Ми часто сиділи в підвалі і навіть зараз себе в повній безпеці не відчуваємо, бо знову почали стріляти в наш бік.

У таких умовах складно про щось мріяти, бо живемо одним днем.