Мені 58 років. Проживав я в Гуляйполі, працював на Новій Пошті. Тепер вимушений жити в Запоріжжі, тому що дім майже весь розбило.

В перший день по Гуляйполю не прилітало. Донька мені зателефонувала з Бердянська і сказала, що у них бомбили. 

Коли почало прилітати біля дому, по садку - я зібрав дітей, онуків, всіх погрузив у свій мікроавтобус, і ми виїхали до Запоріжжя. 

Перед тим як ми виїжджали, був сильний обстріл - після нього я прийняв рішення. Тому що вже в погребі сидіти було неможливо: стіни просто тремтіли.

Труднощі в тому, що свого дому немає. Гуманітарну допомогу отримували. І від Фонду Ріната Ахметова теж отримували, дай Бог вам здоров’я. Отак і живемо, а пройде війна - будемо щось думати. Наше селище майже розбили повністю, і чи відновлять його колись, - невідомо.