Я зі Снігурівки Миколаївської області. Нормальне було життя до війни, я працював охоронцем. Був на роботі в нічну зміну - охороняв сонячні батареї. Коли почув вночі обстріли, було страшно.

Шокувало, коли стріляли день і ніч. Звісно, боялися. Хоч і старі, але боялися. За дітей, за онуків боялися. 

Не було нічого. Їздили на Херсон, щоб хоч щось там купити. Десяток КП проїдеш, обшманають тебе, щоб цукру купити.

У нас був розбитий міст, а потім солдати поставили швидко міст через річку Інгулець. Ми дуже зраділи, коли побачили наших хлопців. Наразі я працюю там, де і працював.