Мені 71 рік. Сім’я з шести чоловік: донька, син, онуки. Проживаю вдома, в місті Слов’янськ. В перший день війни я на рибалці був. 

Шокував цей напад на нас. Такого ніхто не міг подумати.

Коли погнали рашистів, це було саме приємне.

Рідню розкидало по всій Україні. Залишилися ми вдвох із жінкою, і ще з Часового Яру сестра жінки до нас приїхала.

Бажаю нашій Україні процвітання. Щоб те, що рашисти поламали і по бомбили, все відновили. І всі рідня приїхала додому.