Про початок війни Яна Олександрівна дізналася від колег, а невдовзі за вікнами свого будинку почула вибухи. Вона не вірила в реальність того, що відбувається. Героїня історії згадує, що було боляче та страшно бачити зруйноване бойовими діями місто та гуманітарну катастрофу, з якою зіткнулися місцеві жителі. Щодня вона прокидається з надією, що незабаром окупантів виженуть.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
