У перший день війни страшно було: незвично, не зрозуміло, що робити. Наше село зачепило майже з першого дня – в одну із хат влучив снаряд. Ми були в окупації: не було роботи, не було грошей, нічого не було. Це важко дуже.

Один чоловік привозив товар в село. У нього ми купували борошно і хліб. Вода у нас була, бо маємо криницю. Світла не було.

Найбільше шокував сам факт початку війни, що росіяни до нас приперлися. Було дуже страшно і психологічно важко жити з окупантами. Вони що хотіли, те і робили. І стріляли, куди хотіли.

Моя родина була вдома. У нас ніхто не виїжджав. Після звільнення ми повернулися до своєї роботи.

Коли війна закінчиться – не знаю, але для мене головне, щоб була наша перемога. Не можна йти на поступки загарбникам. Хочу, щоб майбутнє було світлим, мирним. Головне – без війни.