Перший день війни я погано пам’ятаю. Навіть не повірив у те, що сталося. Паніка була. Вирішальним моментом стала окупація міста. Росіяни до нас зайшли в перший день війни. Там було неможливо жити, тому я й виїхав. 24 числа я вже поїхав до Полтави своїм автомобілем. Це був перший день війни, і жодних складнощів у дорозі не було. 

Бути не вдома – це найважче. Мій батько за кордоном, а мама в Бердянську. Ми не разом, і це важко. 

Зворушує допомога волонтерів. Я і виплати як ВПО отримую, і Фонд Ріната Ахметова мені допомагав. Я теж займаюся волонтерством. Ми допомагаємо хлопцям із ЗСУ, переселенцям.

Мені здається, що в цьому році все закінчиться. Мрію повернутися додому, в рідне місто, і побачити батьків. Далі жити в рідній країні, відбудовувати її. Головне, щоб був мир.