Олена Кореняк, яка обіймає в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва посаду завідувачки відділу українських народних музичних інструментів, працює тут з 2010 року. За цей час вона опанувала близько 10 народних інструментів: сопілку, гусла, старосвітську бандуру, невеличкі духові інструменти – окарину, зозульку. Це її музична ілюстрація до власної екскурсії.

Олена каже, що в роботі стали в нагоді її виконавські навички: вона навчалася в музичному училищі на хормейстерському відділі і на оркестровому – на скрипці. Національну музичну академію України закінчила як музикознавець. І коли її взяли в відділ музики, то, познайомившись із театральною тематикою, вона доповнила ті знання, які вже в неї були, – закріпила їх документальною базою. А взагалі музика оточує її з дитинства: родина пов'язана з акторами і режисерами кіно та театру,  її батьки – музиканти.

В музеї зберігається величезна колекція музичних народних інструментів. Зібрав цю перлину Леонід Черкаський, який з 1969 року протягом свого життя їздив по селах, містах, збирав інструменти та відомості про них, спілкувався із майстрами, із виконавцями.

Коли розпочалася повномасштабна війна, постало питання, як убезпечити експонати. Цією роботою Олена займалася разом зі своїм батьком. Сім’я прийняла рішення не евакуюватися, бо вони щойно забрали з лікарні маму Олени, яка потребувала складної реабілітації. Залившись у столиці, займалися збереженням колекції музею та підтримали всіх, хто опинився в більш скрутном становищі. 

Олена каже, що від стресу її врятували казки Джанні Родарі. «Я вперше за велику кількість часу почала усміхатися… Поступово ці тексти вивели мене на шлях якогось адекватного сприйняття дійсності», – каже співрозмовниця.