Софія Мандрегель, 9-А клас, Миколаївський ліцей №41

Вчитель, що надихнув на написання есе - Філатова Олена Миколаївна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

На полиці, шикуючись за зростом, стоять фотоальбоми. У них усе моє дитинство. Я не дуже люблю їх переглядати – болить.

Ми зараз мало говоримо про минуле, бо намагаємося стерти все з пам’яті, відформатувати жорсткий диск. Може, варто знищити всі фото?

Закортіло переглянути. Не просто так – захотілося. Тато з військової частини надіслав повідомлення з текстом нової пісні: «Кінбурн, я повернусь». Я теж хочу думками повернутись на море… Не варто знищувати фото.

«Азовське море мілке, швидко прогрівається вода, дитині там сподобається». Мабуть, так вважали мої батьки, коли мене (десятимісячною) відвезли на Білосарайську косу відпочивати. А може, тому що від Луганська туди було ближче… На фотографіях у мене досить щасливе обличчя, мама з татом мали рацію.

Мені два роки, я в Криму з батьками. Звісно, я цього не пам’ятаю, але, судячи з мого незадоволеного вигляду на фото, щось пішло не так.

Мама каже, що вода була холодна, а ялтинська галька створювала мені перешкоди при ходьбі, тому тато постійно носив мене вздовж берега на руках. Думаю, зараз я б сприймала це інакше, хоча на руки до батька все одно хочеться.

Гортаю далі – Кінбурнська коса: 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021. Половина від мого віку. Оце вже пам’ятаю.

Після переїзду до Миколаєва я постійно хворіла: зміна клімату. Родичі, які прийняли нас у себе, порадили чудове місце для відпочинку та оздоровлення. Тут тато вчить мене плавати. А на цьому фото ми з ним запускаємо повітряного змія. Босоніж ідемо на край коси, пісок такий гарячий, що батькові знову доводиться саджати мене на плечі. Ще фото – я вже доросла: ми пофарбували волосся кольоровою крейдою і збираємо рапани, які винесло на берег після шторму. Які ж ми щасливі!

Цей альбом незакінчений, у ньому ще багато місця для нових фотографій. Як і в моєму серці – там також вільно для незабутніх спогадів.

Я дочекаюсь тебе, татко, і ми разом заспіваємо твою нову пісню на берегу моря.

Ти надихаєш мене й надаєш сили на все життя. Кінбурн, ми повернемося!