Війна мене застала в місті Слов’янську. Перший день війни мені запам’ятався дуже похмурим. Гуманітарні проблеми ми пережили ще в 2014 році.

Найбільше шокував період, коли ми вимушені були покинути власну домівку. На власній автівці виїхали. Труднощі були, бо ми не знали, куди їхати, вже по дорозі вирішували. Зараз ми повернулися додому.

Виїжджали до Кременчука. На перший час нам надали місце для проживання безкоштовно, поки вирішили, де ми далі будемо.

Вся родина мешкала в різних містах. Дружина і син виїхали за кордон, я зі старою матір’ю залишився в Кременчуці, тільки не зараз, а десь рік тому.

Своє майбутнє бачу гарним, яскравим, мирним.