Анна Терзян, 10 клас, GoITeens School 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Музиченко Наталія Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна багато чого змінила в життях людей: світогляд, ставлення до собі подібних та близьких. Не просто так кажуть, що під час війни ми бачимо ті якості людини, які не бачили раніше, або ця особистість їх просто не показувала.

Наприклад, моя мама до початку війни не ставилася серйозно до донатів на благодійні фонди, але згодом почала здавати гроші до моєї школи, які потім відправлялися на благодійні фонди для наших захисників.

Також матуся стала пекти хлібобулочні вироби на ЗСУ, а тим часом я почала ходити на плетіння сіток до школи. Ми плели сітки й під час навчального року (після уроків), а на літних канікулах я ходила туди щодня. Поки плела сітки, познайомилася з однолітками, які також донатили на ЗСУ, а в деяких моїх нових друзів батьки були на війні. Також нам допомагали бабусі, у яких онуки та сини служили.

Як же болісно слухати їхні переживання, бачити, як вони стараються допомогти, чим можуть!

Важливо зазначити, що школярів не змушували ходити на плетіння чи здавати гроші, всі робили це за власним бажанням, що я вважаю правильним.

Але у 2024 році нам довелося виїхати з України, тому що не могли зустрітися з батьком в Україні, адже він працює за кордоном. Із виїздом нам допоміг водій з Одеси, попри те, що на війну забирали усіх чоловіків, він вивозив жінок із дітьми та людей літнього віку через кордон. Для нас всіх це була перша подорож до Румунії, та завдяки йому все було безпечно.