Мені 58 років. я переселенка із селища міського типу Сватове, зараз живу в Полтаві.

Війна застала мене вдома, у нас в перший день війни згоріла залізнична станція. В мене розбиті вікна вдома на балконі, дах дуже тече, ремонту потребується дуже багато. В мене був собака, але він побіг за нашими військовими і так і не повернувся.

Найстрашніше для мене - смерть чоловіка. Я його поховала в Полтаві.

Я звернулася в Дергачах в поліцію, і вони мене відвезли до Харкова. А там волонтери підібрали і відвезли до Полтави. Я поїхала туди, куди мене повезли.

Хочеться, щоб війна швидше скінчилася. Надіюсь, що в цьому році. Важко буде, з труднощами зіткнуся. Пенсія маленька. Важко мені буде поставити все на місце: вікна, дах. Бачу важким своє майбутнє.