Війна змусила нас повністю змінити життя. Наша сім'я переїжджала декілька разів, через що старший син змінив 3 школи і став дуже замкнутий та вразливий. Молодшим дітям теж важко - постійна зміна садочків та житла позбавляє їх стабільності. Наразі в нашому рідному місті тривають постійні обстріли і гинуть люди, тому повертатися туди просто немає куди.

Найстрашніше напевно як і для багатьох інших - це покидання власної домівки. Ми тікали з трьома маленькими дітьми, які хворіли в дорозі, без бензину, провівши в дорозі 3 дні до західної України. Цей шлях у повну невідомість під звуки сирен став для нас найбільшим випробуванням і джерелом хронічного стресу. Ми намагалися уберегти дітей від того, щоб вони бачили прямі прильоти чи руйнування, але сам факт втрати дому та різкої зміни життя глибоко зачепив кожного з них.

Зараз ми намагаємося створити для дітей безпечний простір і допомогти їм адаптуватися. Син шукає розраду та спокій у тихих творчих заняттях - він любить малювати та робити різноманітні поробки своїми руками. Ця ручна робота допомагає йому відволікатися від важких думок, справлятися із замкнутістю та крок за кроком відновлювати свій емоційний стан.