«У село з Луганська ми взяли з собою тільки документи, тещу і кота»

Коли обстріли в Луганську стали загрозливими, Михайло Бездольний перевіз сім'ю в Геївку. Вони втекли з цивілізації в більш спокійний "первісний" світ. Спокій виявився нестійким.

Я в лікарні лежав у лютому в Луганську, і тоді вже почалися постріли. Ну, якось не сильно. А потім, вже навесні, таке почалося - у нас повилітали всі стекла в будинку. І ми в Геївку поїхали. У нас тут "маєток", він мені дістався у спадок.

У село з Луганська ми взяли з собою тільки документи, тещу і кота

Приїхали ми в село. Тут свердловина у дворі, туалету не було. Ми як би потрапили з цивілізації в первіснообщинний лад. Я в травні приїхав, трохи тут підготував все, а коли в червні дружину і тещу перевозив, вже йшли справжні бойові дії.

Загалом, ми з собою взяли тільки документи, тещу і кота, і все. Як то кажуть, з собою навіть трусів не взяли. Ось так ми сюди приїхали. Слава Богу, що сина жінка встигла відправити до Києва. Останнім поїздом.

Страшно було, коли літали снаряди: і повз нас, і поруч з нами. Тут є старий льох - ми туди і ховалися. Та й зараз тут бабахає мало не кожен день. Від нас до лінії розмежування, напевно, кілометрів дванадцять. І в бік Трьохізбенки стільки ж. А ми, як би, по центру. Зрозуміло, що такого вже немає, як в чотирнадцятому році, але все одно буває.

Рінат Ахметов всім допомагав. Продукти щомісяця давали. Для нас же це - взагалі, яка допомога! У мене друга група, тому ми отримували.

Хочу забути, як ці снаряди літали і як було страшно.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/