Мені 50 років. Проживаю в Новокаїрах. 

24 лютого у мене шок був. Збиралася зранку на роботу, але не пішла. Роботи вже немає, сидимо вдома. 

Я на полі працювала. А зараз цю фірму розбомбили. Світла немає, води теж. Уже рік сидимо без світла, живемо за рахунок гуманітарної допомоги. 

Шокувала війна. Русня ходила по селу. Лякали нас. Ми не виїжджали. З першого дня окупації тут. Коштів немає. За що виїжджати?

Стараюсь не нервуватися, бо ліків немає. Намагаємося приймати ситуацію такою, як є. Живемо одним днем: сьогодні прожили – і слава Богу, завтра настане – і слава Богу, привезуть гуманітарну допомогу – і слава Богу.