У березні 2026 року ми були змушені виїхати з Дружківки. Війна дуже вплинула на життя наших дітей, їхній розвиток і можливість мати звичайне дитинство.

Найстрашнішим для нас став початок повномасштабної війни. Але насправді кожен день, коли відбувалися прильоти, був страшним. Ми жили в Дружківці, тому діти неодноразово переживали обстріли, які стали для них важким психологічним потрясінням.

Мій син дуже любить малювати та мріє навчитися грати на гітарі. За характером він має лідерські якості, але водночас буває сором’язливим і дуже чутливим.