Із початком повномасштабної війни наше життя дуже змінилося. Зараз нам надзвичайно важко, адже навчання постійно проходить онлайн, і діти майже не мають можливості повноцінно розвиватися та спілкуватися з однолітками. Єдине, що приносить моєму синові справжню радість, — це футбол, якому він віддає всього себе.

На початку війни ми виїхали до села, де пересувалися російські танки. Перебування в таких умовах було дуже важким для нашого морального стану.

Найстрашнішим днем для нашої родини стало 14 березня 2022 року, коли загинула близька нам людина. Ця втрата стала важким випробуванням для всієї сім’ї.

Мій син за характером сором’язливий і трохи замкнутий. Він дуже любить футбол, який залишається його головним захопленням.