Правосуд Віталіна

Полтавська область, гімназія Сенчанської сільської ради  

Моя Україна майбутнього

Сходило сонце. По мірі того, як воно підіймалося і освітлювало все довкола, почали проступати обриси будинків – вишуканої краси будівель, які тонули у зеленому морі різноманітної рослинності. Аромат скупаних росою квітів витав у повітрі. Дитячі майданчики з новітніми гойдалками та розвиваючими іграми ще спочивали у передчутті скорого пробудження від веселого гамору дітлахів. Почувся рух проїжджаючого транспорту – то до роботи ставали перші автобуси, щоб вчасно доставити людей до місця праці. Поволі почали з’являтися перехожі, які поспішали на роботу.

Ще трішки – і на вулицях зробилося людно. Учні радо бігли до школи здобувати знання, а студентство – до вишів за фаховою освітою. Життя вирувало: працювали підприємства, на яких люди отримували пристойну зарплатню; навчальні заклади надавали безкоштовну європейську освіту.

Безробітних, як і малозабезпечених, не стало, адже кожен міг знайти собі роботу за здібностями і вподобаннями. Літні люди прогулювались зеленими алеями, безтурботно бавилися з онуками – нарешті і про їхню старість держава подбала, забезпечивши гідну матеріальну підтримку.

Україна стала однїєю з найвідвідуваніших туристичних країн. Сюди їхали, щоб доторкнутися до історії становлення нової держави після російської окупаційної війни. Сюди їхали, щоб побачити і познайомитись з незламними українцями і  вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за вільну Україну. Адже вона не впала на коліна, підставляючи плечі російському батогові, а витримала всі тортури з гордо піднятою головою, з гідністю, із люттю в очах до ворога і таким потужним - «Слава Україні!»

Скажете: краіна-мрія, fata morgana! А я вірю, що такою вона стане після перемоги, коли нарешті настане мир .

«Мир»… Сьогодні  таке бажане і жадане для кожного українця слово… Як материнське тепло, як ковток свіжого повітря. Бо це життя без сирен і вибухів, це тихі ночі у власному ліжку, це вся родина разом і усміхнена мама, це уроки без укриття,  цікаві  подорожі країною і щирий дитячий сміх.

Так хочеться, щоб День перемоги настав і ми всією країною охопили міцними обіймами слово «мир»! Я навіть не сумніваюся, що він настане!

Вірю, що Україна наша стане зовсім іншою. Зміниться ставлення людей до Батьківщини, до мови, одне до одного, до життя взагалі. Зміниться ставлення школярів до навчання, і вони будуть вивчати історію своєї держави, аби не допустити повернення сьогоднішніх подій наступним поколінням. Країна обов’язково відбудується, і на рідну землю повернуться із-за кордону українці, як лелеки до рідного гнізда.

Що я робитиму після перемоги?.. Звісно ж, радітиму. А ще впевнена, що зможу подорожувати і відкрию для себе нову Україну – величну, сильну, могутню, непереможну!