Ткаченко Олександра, вчитель Енергодарської гімназії №5 Василівського району Запорізької області

Моя Україна майбутнього

24 лютого 2022 року змінило долю всіх українців назавжди. До цієї дати більшість з нас розуміла, що десь на сході країни йде війна, десь там обстрілюють прифронтові села чи міста; десь на півдні країни неочікувано утворився кордон з Росією, тому що Крим тепер- окупований півострів і туди, як раніше, вже не поїдеш відпочивати. Ще тоді розпочався поділ не тільки України, але й сімей українців, їхньої душі і долі.

Але це було десь там, на Сході чи Півдні…Хоч від моєї домівки до лінії зіткнення, від нормального, спокійного життя і вибухів, обстрілів і безнадії, як виявилося, було не 300км, а 8 років…Зовсім інший вимір…

Вже півтора роки вся Україна живе в постійній напрузі, в постійному очікуванні повітряних тривог, поганих чи хороших новин, в постійному пошуку відповіді на питання «Як вижити в умовах окупації?», «Що зробити/ Як допомогти ЗСУ?», «Коли нарешті я зможу повернутися додому (і чи буде куди повертатися)?». І найголовніше- «КОЛИ закінчиться війна?!»

Ми віримо в перемогу України. І чекаємо на неї. І допомагаємо, хто як може і чим може, нашим воїнам на фронті. І мріємо…Мріємо про те, якою вона буде, наша Україна, після Перемоги…

Україна обов’язково буде єдиною. Війна об’єднала Схід і Захід, Північ і Південь. І як би не хотіли вороги, як би не старалася чужинська пропаганда, більшість українців підтримують один одного, проходячи через непорозуміння, сварки, підозри, загартовуючи єдність у боях і у спільних мирних справах.

Україна буде українською, україномовною. Вже тепер ми намагаємося і вдома, і на роботі, і в транспорті, і в інших публічних місцях розмовляти українською і не вживати мову ворога - мову, яку нам століттями насильно нав’язували.

Україна буде толерантною до інших народів, якщо вони- за незалежність своєї країни, якщо вони не намагаються  поставити свою націю вище за інші. Україна буде сучасною країною з розвинутою індустрією, високотехнічним сільським господарством, гарною освітньою системою;  країною,  яка надає можливість розвиватися талантам у своїй країні, переймати досвід в інших країнах і ділитися власним.

Україна повинна бути країною без корупції, яка з’їдає будь-кого і будь-коли, зводить все гарне нанівець.

Це - дуже важко зробити, але я вірю, що це - можливо. Війна зробила українців корупціонеро ненависниками. І ми вже зараз «витравлюємо» корупцію звідусіль.

Україна буде мати найкращу у світі армію і флот. Ми вже зараз йдемо до цього. Наша найміцніша у світі армія формується в реальних боях, щоденних зіткненнях з ворогом. І має реальну підтримку і на окупованих територіях, і в тилу країни.

Ми хотіли бути нейтральними, заручившись підтримкою великих держав. А виявилося - треба надіятися лише на себе. Зараз формується міць України, яка зможе не тільки себе захищати, але й іншим країнам надавати необхідну допомогу. Я не знаю, що я буду робити, коли закінчиться війна…Звісно, що я хочу повернутися додому, побачити рідну домівку, де виросли я і моя донька; повернутися в село, де поховані мої батьки.

Я хочу обняти своїх сусідів, які зараз там, в окупації, наглядають за моєю хатиною і намагаються залишитися українцями під час зустрічі з «асвабадітєлямі».

Я хочу обнятись і поплакати разом з кумою, яка намагається виховувати в своїх учнів любов до України, працюючи в тій, рашистській школі, щоденно ризикуючи, бо будь-якої миті її можуть викликати на «бесіду» щодо її неправильної виховної роботи «маладого пакалєнія». Я вірю, що ми виживемо у цьому пеклі під назвою «війна». Якою буде Україна майбутнього? Я не знаю цього напевне, але головне: моя країна буде МИРНОЮ, бо МИР - це основа всього, основа життя на нашій планеті. Я вірю в це!