Я із міста Снігурівка. В мене було нормальне життя. Жили добре, ніхто нам не заважав. Всього нам хватало. 

Ніхто такого не очікував. Донька була в пологовому будинку у Миколаєві, звідти приїхала до нас. Потім заїхали росіяни і почали свої права качати, все забирати у нас. У мене було п’ять телевізорів - всі забрали. Машини теж забирали. Виносили навіть порошки, якими ми дітям речі прали, знущалися просто над нами.

Людей у підвалі закривали, били. Просто на дорозі хватали. Майже всіх мужиків у Снігурівці били. 

Мене два рази закривали, били. Хотіли, щоб я розказав, де українці, де зброя. А я ж взагалі нічого не знав! 

Воду ми брали в лікарні - там качали генератором і давали нам воду. У нас по вулиці є яма - там теж набирали воду, цідили й пили. Сусіди нам і хліб давали, і сухарі - так і виживали.

Шокувало, коли стріляли, людей вбивали. От тут недалеко дідуся і бабусю вбили. Найгірше було, коли тут були росіяни, - це було дуже важко. 

Зараз у нас все налагоджується. Починають магазини працювати. Вже і АТБ працює, заправки починають працювати.

Після цих подій усім важко: і дітям, і онукам. Багато у нас стріляли. Через два доми знесло повністю дім під фундамент - дуже страшно усім було.  Ми зараз рідніші стали. Стали більше спілкуватися. Стали більше родичатися.

Думаю що наші швидко все звільнять. Я новини дивлюся постійно і думаю, що Україна переможе, і вся територія буде наша. Всі ті території, які вони окупували, і Крим також.