Ми родина з Бучі. Пережили окупацію 16 днів у Бучі, в підвалі під обстрілами. Під час евакуації бачили і ми і діти всі ті жахіття, що вони вчинили в нашому місті, але ще того не бачив ввесь світ.

Після евакуації у дітей почалися психічні розлади, лікувалися психологами, у чоловіка почалися проблеми зі здоров’ям, став погано ходити, лікарі сказали, що це від пережитої окупації і нервового зриву. Через 2 місяці йому поставили діагноз - коксартроз. У грудні 2022 переніс операцію на суглобі, але хвороба не зникла. Має інвалідність, але частково працює, бо він єдиний в родині, хто може працювати.

Під час бойових дій на території Ірпеня та Бучі, у нас пошкоджений будинок. Він не придатний до життя. В окупації Бучі ми не знали, чи виживемо, бо в сусідніх будинках розстрілювали, вбивали і ґвалтували жінок і дітей. Не вистачало води і їжі. Гігієна була дуже обмежена. Добре, що тоді ще був сніг, ми топили його, і цією водою рятувалися. Економили кожну краплю води. При евакуації ми бачили все те, що побачив ввесь світ після визволення Бучі. Горілі машини, трупи в машинах і на вулицях.