Був травень 2014 року. Бомбанули нас, обстріляли. У червні чи липні у місті впала бомба – і вісім людей вбило. То був жах! А потім бомбили мені будинок, я в шафі сиділа. Уламками розбило шифер на даху... В підвалі ми просиділи 2014 рік і 2015-й, навіть половину 2016 року, просто не виходили. Магазини не працювали, хліба не було, нічого не було. Хоч вода у мене своя.
Дуже важко, що я не почуваюся у безпеці, дітей поряд немає і ні з ким я не можу зустрітися.
