Ми весь час проживаємо тут і нікуди не їхали. Разом з чоловіком вже на пенсії. Я працювала штукатуром, зараз є проблеми з руками і спиною.
Мені дуже запам'яталося, коли бомбили Краматорськ. Через військові дії у нас були проблеми з водою, довелося зробити свердловину. У перший рік війни було особливо страшно. Онук повинен був йти в перший клас, а навколо стріляли, все гуркотіло.
Мама і чоловік отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Давали крупи, соняшникову олію, борошно, цукор. Це була підтримка для нас. Мама двадцять восьмого року народження, вона завжди була рада допомоги.
Мрію, щоб все було нормально і припинилася війна.
