Мар’їнка – це місто військових дій. Було дуже страшно!

Дванадцяте липня [2014 року], двадцять друга година чотирнадцять хвилин... Мені важко про це говорити. [Наш будинок], звичайно, порівняно з іншими постраждав не дуже. У нас було пошкоджено дах і вікна. Недалеко від будинку розірвалося і осколки полетіли до сусідів навпроти. Ми з чоловіком [живемо] удвох, діти вже дорослі. Син поїхав п’ятнадцятого чи тринадцятого, я вже не пам’ятаю.

У перший день війни в нас загинуло дуже багато мешканців. У п’ятиповерхівці взагалі накрило два поверхи з людьми, а всі вже лягли відпочивати. У нас не дуже велике місто. Там було багато моїх знайомих.

У перший день війни в нас загинуло дуже багато мешканців

У Мар’їнці немає ні води, ні газу, ні опалення. Вода біжить з річки зелена. Люди тут не живуть, а існують.

Раніше ми жили нормальним життям, а тепер – як бомжі. Люди дуже потребують допомоги. Коли нам привозили продуктові набори, це була велика допомога для всіх.