Моє село вісім місяців було в окупації. Я була весь час тут, нікуди не виїжджала. До мене з Миколаєва ще приїхали діти з онуком, і ми всі перебували тут. У перші дні не було хліба в магазині, вимкнули світло, не стало води. Взагалі нічого не було, і було дуже важко.

Росіяни жахливо поводилися, ходили по хатах, перевіряли все… Не хочу навіть згадувати. 

Звільнення села нашого і взагалі Снігурівщини – ось це було найприємніше, звичайно. Хотілося б, щоб швидше звільнили всю Україну, щоб була наша перемога. Тоді й майбутнє буде світлим і щасливим.