Мені 58 років. Мешкаю в місті Снігурівка Миколаївської області. Я безробітний. Тримаю корів. Завдяки ним і маю дохід. Під час війни віддавав людям молоко за безцінь - просто, аби не зіпсувалося.
Напередодні війни до мене в гості приїхав брат. Потім він повернувся додому у Каховку. Дітей і онуків відправив на Хмельниччину, а сам з дружиною залишився. Тепер вони не можуть виїхати. Інколи мені вдається зв’язатися з ними. Сподіваюся, що скоро побачимося.
Півтора місяця не було світла. Воду розвозили по місту. Зараз отримуємо гуманітарну допомогу.
У нашому місті все дуже швидко сталося. Спочатку окупантів було, як тарганів. А потім – повтікали. Дуже хочеться, щоб війна швидше закінчилася.