Я на пенсії. Живу в селищі Райгородок Донецької області. Коли дізналася про початок війни, мене охопив страх. Боюся за внуків, за їхнє майбутнє. 

Я постійно відчувала страх. Ховалася в погребі. Одного разу вийшла й побачила прямо на ньому касетний снаряд – дуже злякалася. Добре, що він не розірвався.

Потім приїхали співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій і забрали його.

Світло було майже завжди. Газ вимикали. Дали восени. У мене не було проблем з водою і їжею. Я отримувала гуманітарну допомогу. Були і свої запаси. У нас дружні люди в селищі. Ми допомагаємо одне одному. 

Хочу, щоб війна закінчилася якомога швидше. Дуже хочеться миру й тиші.  І щоб поруч були діти та внуки.