Я постійно проживаю в Красногорівці. У мене дитина – інвалід дитинства. До війни в нас була стабільність. Я працювала в Донецькому обласному шпиталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, у місті Мар'їнці, але довелося звільнитися, бо почалися бойові дії та шпиталь переїхав до Маріуполя.

Приблизно рік ми жили на Одещині. Наша квартира розташована в центрі міста, вона постраждала і тепер в аварійному стані. Мені допомогли відновити вікна, але жити там неможливо, там немає газу та води. Зараз ми з дитиною орендуємо будинок, але тут також були прильоти.

Жодної безпеки немає, бо живемо майже на передовій. До нас прилітали вже шість разів. Мені хотілося б забути про все з 2014 року. Нам дуже важко, я мати-одиначка і дитина-інвалід, живемо тільки на допомогу. Нам допомагала гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова, Червоного Хреста та ЮНІСЕФ. У 2017 році Фонд Ріната Ахметова купував моїй дитині слуховий апарат.