Під час обстрілів наш будинок трохи розбомбили, але завдяки гуманітарній допомозі ми відремонтували дах і всередині. Зараз ми проживаємо вдвох із дружиною.

З початком війни наше життя змінилося на гірший бік. Ми проживаємо кілометри за три від селища Трудівське, між Красногорівкою та Мар'їнкою, на лінії вогню.

Спочатку ховалися у льоху, але завжди туди не підеш, тим паче взимку. А потім звикли й перестали звертати увагу, перебували у хаті. Людина до всього звикає, що буде, те й буде.

З 2014 року цілий рік у нас не було світла, більше року не було води, і нам доводилося їздити до колодязя. Безпеки немає і досі, щодня все може розпочатися наново.

Ми отримували гуманітарну допомогу. Нам давали продукти, і вони були важливими, на той час магазини майже не працювали. Червоний Хрест щороку виділяє гроші на опалення, Фонд Ріната Ахметова давав продуктові набори.

У нас позакривали лікарні, а я переніс два інфаркти, і в мене часто трапляються напади, необхідно викликати швидку допомогу. Диспетчер швидкої допомоги знаходиться у Краматорську.

Мрію, щоб усе налагодилося, щоб у дітей та онуків було гарне життя.