Мені 49 років. Я живу з сім’єю у Краматорську. До війни працювала вихователькою у дитячому садку. У перші дні війни я ще їздила на роботу. Ми з колегами заклеювали вікна, прибирали іграшки. Зараз у місті не працює жоден дитсадок. Зі мною розірвали трудовий договір. Та я надіюся, що все буде добре, що знову працюватиму з дітьми. Я люблю свою роботу. А зараз отримую гуманітарну допомогу. Вдячна за неї Фонду Ріната Ахметова.
Ще у серпні 2014 року під Іловайськом загинув син мого двоюрідного брата. Він зустрічався з дівчиною і планував одружитись. За три дні до смерті дізнався, що стане батьком. Дівчина народила дитину. Тепер у мого брата є внук.
Я з рідними на деякий час виїжджала до двоюрідного брата у Дніпро. Зараз ми вдома. У нашому будинку немає сховища: усі підвали викуплені під магазини. Ховатися ніде. Навчилися розрізняти прильоти і відльоти. У наше місто часто прилітають снаряди. Поряд стався вибух. Вибуховою хвилею пошкодило балкон.
