Карнаушенко Юлія

1 курс, Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Мене звуть Юлія. Я пишаюся тим, що народжена українкою. Чому? Давайте поговоримо про це.

Я – творіння вільної, родючої землі; я – дитина щирих та відважних людей; я – громадянка сильної, незламної держави з величною історією.

Чи це не привід пишатися?

Українська земля протягом стількох років потерпала від жорстокості ворогів, їх заздрості та жадібності, але тримала удар до останнього видиху і нового вдиху. До сьогодні дарує сили захисникам, що віддають свої життя в обмін на наш спокій та рівне серцебиття. Вона зберігає їх контури облич у нашій пам’яті, їх виснажені тіла та теплі душі у своїх обіймах. Після довгих і холодних ночей відкриває нам нові, сповнені надією, світанки, і ми продовжуємо стояти. День у день. Ми стоїмо, ми досі живі і дихаємо.

Чи це не привід пишатися?

У наш генетичний код закладена міць і воля, сила та впертість. Українці – народ, що боронить своє та не просить чужого.

Саме це відрізняє нас від «братів-сусідів».

Чи це не привід пишатися?

Нам затикали рота, бо ми говоримо «незручну» правду.

Знищували, розстрілювали, репресували, приховували та забороняли нашу культуру, мову, традиції, бо «не маємо права», бо «ніхто», бо українці. Але все дарма! Традиції відроджуються, культура процвітає, мова ллється.

Чому? Бо не терпимо утисків і гніту, бо маємо силу та жагу до свободи, бо коріння пам’ятаємо своє.

Чи це не привід пишатися?

Наша країна славиться неймовірною кількістю історичних діячів і талановитих людей, яких шанують по всьому світу: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Леся Українка, Ліна Костенко, Василь Стус та багато інших.

Чи це не привід пишатися?

Так, привід.

Я пишаюсь кожним українським військовим і вдячна за захист. Дякую! Я пишаюсь кожним українцем, що допомагає і підтримує армію, поширює збори та долучається до них. Дякую! Пишаюсь собою, бо я – українка!

Слава Україні! Слава нації!