Діти роз'їхалися, мама і тато знаходяться тут. Перший день війни - просто страх, ми не розуміли, що це. У наш будинок три рази було пряме попадання. У мене в квартирі залишилися тільки стіни. Дах нам перекрили, решту все робили своїми силами. Але стіни будинку тріснули. Довго він протягне? Я думаю, ні.
Ми були змушені переїхати в інший будинок, який дістався мені від бабусі, там проживала мама. Зараз ми зробили в одній кімнаті невеликий ремонт і тепер в квартирі живе мама, тому що вона не в змозі топити грубку.
Війна змінила все. У нас було дуже багато поранених жителів, ми знаходимося близько до лінії фронту, але доступу до медицини немає. Не всі старенькі бабусі можуть поїхати в лікарню в Курахове, на це потрібні гроші і час. Іноді людина може просто не встигнути туди доїхати.
Батьки регулярно отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Від інших організацій нам дали котел, виділили гроші на вікна, але після цього їх розбивали двічі.
Всі ці роки ми сиділи в підвалах, особливо спочатку. А потім звикли, бо підвал не вбереже. Починаючи з 2014 року, я хочу стерти з пам'яті все, але на жаль, це неможливо. Ми виявилися кинутими. Дуже хочеться, щоб весь цей жах закінчився.
