Ми живемо у Миколаївської області, на кордоні з Херсонщиною. Жили добре, поки не почалася війна. 

У нас прильоти були. Ми почули вибухи і зрозуміли, що це війна. Виїжджали із дітьми на захід України до родичів, потім повернулися.

Коли поруч у селі почали бомбити, стало дуже страшно, і тоді ми виїхали. А наступного дня після від’їзду й до нас прилетіло.

Люди на заході України дуже добре прийняли нас. Ми не очікували, що все буде так добре.

Звісно, нам зараз важко, але є батьки, діти. За ними потрібно доглядати, тому ми тримаємося.

Мрію, щоб більше ніколи не було війни, щоб наші діти більше з таким не стикалися. Це дуже страшно.