Щоб вижити, нам треба вміти швидко спускатися до підвалу, на три метри під землю. Ці навички я з трьома дітьми відточую вже три роки.
Ми живемо на околиці, а тут ніколи не буває тихо. І вибухало, і земля тремтіла. Було дуже страшно. Діти абсолютно не спали – їх нічим не можна було заспокоїти.
Стіни нашого будинку посікло осколками, вибило шибки. Від вибухової хвилі будинок тріснув і може впасти. Але в нас немає виходу – нам нікуди їхати і нікуди діватися. Тому й живемо в такому будинку.
У сусідній Миколаївці теж зруйновано багато будинків, є загиблі та поранені. Багато хто поїхав.
Невідомо, що буде далі. Зараз усе тихо та спокійно, а через секунду можуть почати стріляти.
Поки тихо, старші діти наводять лад у дворі й хочуть облаштувати дитячий майданчик. Головне, щоб усе це вціліло.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.