Я прийшла до церкви просити не тільки про закінчення війни, а й про зцілення молодшого сина Віталія. Коли на початку війни ми покидали місто, то потрапили під обстріл. Віталію тоді було чотири роки, і він почав дуже сильно заїкатися.

 Далеко від дому прожили трохи більш ніж рік, залишилися без грошей і засобів до існування. Довелося повернутися. Віталік пішов у перший клас. Наше місто мирним він уже не пам'ятає.

Щоразу я з завмиранням серця чекаю повернення дітей зі школи. Нещодавно ледь не загинув мій старший син. Він ішов додому – і тут почався обстріл. Він встиг відштовхнути дружину за гараж, а сам прикрив собою дитину.

Я – багатодітна мама. Не можу піти на роботу, тому що її просто немає. Підприємства закриті. Влаштуватися на роботу в містах у лінії вогню взагалі неможливо.