Мені 71 рік. Я з Василівського району, із села Степового. Там зараз бої йдуть. Ми біженці, сидимо в Запоріжжі. 

У перший день війни, 24 лютого, бої почалися, стрілянина. Перший місяць ми сиділи в підвалі, бо стріляли сильно. А потім ми виїхали, бо сильні бої були. Наші хати розбили. Немає там нічого живого.

Нічого приємного не було, тільки вибухи і страждання. Ми сиділи без хліба і взагалі без нічого.

Нам наші військові допомогли виїхати звідти, молодці. Виїхали ми без нічого. Що було на нас, у тому й поїхали. Нам сказали до п’ятої вечора виїхати – ми так і зробили. Гуманітарну допомогу ми отримували.

У нас домівок немає - їх розбили. І з господарства вже нічого немає, все побите. Ми залишилися без нічого.

Мрію, щоб закінчилася війна скоріше, щоб був мир на землі, і діти та онуки наші не страждали.