Я не вірила, що то війна. Я сорок сьомого року народження та не пам'ятаю справжньої війни. У нас було чудове селище, завжди був порядок. Я працювала на заводі, за кожним цехом було закріплено територію, навіть був фонтан. А зараз усе розвалено, працевлаштуватися нема де.

На нашій вулиці були руйнування та навіть убиті мирні мешканці.

Нині все так і стоїть зруйновано. Давали воду з перебоями, особливо влітку. З газом не було перебоїв, зі світлом також був порядок, а з водою були великі проблеми.

Від Фонду Ріната Ахметова ми отримували гуманітарну допомогу. Нам давали продуктові набори і вони грали важливу роль.

Наша мрія – це мир. Хочу вільно спілкуватися з дітьми, онуками та правнуками. Нам потрібен мир та пенсії, щоб вистачало [на життя]. Більше нічого не треба.