До війни ми жили у Донецьку. Красиве місто, жили добре, робота була. Коли побачили літаки, які скидали на нас щось незрозуміле, біля наших будинків, стало ясно, що треба їхати. Почалися обстріли, і ми переїхали сюди [селище Нью-Йорк Донецької області]. Тут звичайне сільське життя. У нас все зовсім змінилося.

Хочеться жити, як раніше, щоб цього не було. Тут дачне селище. Багато людей приїхали сюди, як і ми, і мешкають тут і досі.

Ми були без роботи. На той час у нас народилися діти. Отримували різні допомоги, і це була хороша підтримка для нашої родини.

Як мати, я мрію, щоб мої діти не знали, що таке війна.