13-річний Олександр добре пам’ятає перші місяці повномасштабного вторгнення. Село Прибузьке, що на Миколаївщині, опинилося під обстрілами та серед руху російських танків і бронетехніки.

У селі зруйнована церква, пошкоджена школа. Постраждала саме та частина, де була класна кімната Олександра і кабінет його мами — вчительки української мови та завуча. 

«У Прибузькому було близько тисячі жителів, зараз залишилося дві сотні», — каже хлопець. Він пригадує, як спочатку переховувався з родиною у шкільному підвалі, потім у бабусі, а згодом родина змушена була виїхати до Тернопільської області.

Ще один удар війни для Сашка — смерть батька. Чоловікові було лише 34. Він працював водієм, спершу на КамАЗах у селі, згодом — у далекобійних рейсах. Олександр переконаний: пережитий стрес і тиск війни спричинили тромб, який забрав життя тата.

Свою історію хлопець розповів під час відпочинку на Закарпатті — у межах проєкту «Мирний відпочинок дітям України» від Фонду Ріната Ахметова.