Село Капулівка — надзвичайно мальовниче місце. Колись тут було тихе, спокійне й щасливе життя. Але все змінилося з початком війни.

Кожного дня почало гупати, ракети пролітали просто над селом. Стріляють і зараз. Може прилетіли будь-якої миті. 

Я не виїжджала, хоча було дуже страшно. Коли починались обстріли, ховалась у підвалах. У мій город уже двічі були прильоти. У селі багато руйнувань: зламані паркани, розбиті вікна, знищені дахи.

Я забрала до себе сестру, бо її будинок сильно пошкоджений, і вона залишилась без даху над головою. Ми підтримуємо одна одну й намагаємось триматися, як можемо.

Кожного дня я дивлюсь на своє село й думаю, як сильно хочу, щоб війна закінчилася. Я чекаю миру, тиші, коли не буде вибухів і страху.