Я жила в Селідовому. Місто почали обстрілювати після початку війни. Закрились магазини та аптеки. Було дуже важко. Снаряди прилітали скрізь. У мій будинок прилетіло нещодавно. У будинку знесло дах. Накривати мені дах нічим, бо немає грошей. Мені було приємно, що після прильоту фонди мені пропонували речі та ковдри. Зараз я приїхала в Київ до доньки. Сподіваюсь, що місто моє вистоїть. Я хочу бачити мирне небо без загроз. Вже набридло кудись бігати та кудись ховатись.