«У мене немає нікого і нічого. Навіть квартири своєї немає»

До війни я жила тут поруч, в Первомайську. Містечко у нас було прекрасне, упорядковане, з усією інфраструктурою. А зараз там все вмирає. Я іноді туди їжджу і бачу, що руйнування вже ліквідували, але люди туди не повертаються. Наприклад, в моєму під'їзді на п'яти поверхах залишилися мешканці тільки в двох квартирах. І так - в кожному будинку.

Мені пощастило - коли почалася війна, я була у від'їзді.

Зараз мені важко. Я живу в Золотому в чужій квартирі, у мене немає нікого, нічого, навіть квартири немає. І незрозуміло, чим це все закінчиться. Купувати тут житло я теж не можу. Ось так і живу.

Нам давали гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Вона для мене дуже велику роль зіграла. Я людина вже немолода, у мене багато болячок всяких, тому, коли давали продукти, я пенсію могла витрачати на лікування. Нам тут допомагає один Рінат Ахметов. Ну звісно, він не один - у нього якась команда, але тільки цей фонд. Більше я ні про кого не чула.

Я мрію повернутися додому. І щоб перестали стріляти і підривати. Щоб мир був.